Знов дощу кришталева вуаль
Над землею висить спозаранку,
Навіває тривожну печаль
Під сумирну вітрів колисанку.
Дощ то тихий, то раптом рясний
Повсякчасно міняє октави.
Всюди смуток, мов крик мовчазний,
І тускніють без полиску барви.
На траві, на деревах, дротах
Крапельки майорять, наче сльози.
Напівморок бреде по дворах –
Співучасник пітьми і негоди.
Без протестів притихла жара
На мінорній приглушеній ноті.
Може, це вже осіння пора
Завітала до літа у гості?..
Дощ
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125081407992
Свидетельство о публикации №125081407992
Рецензии