ЧАС

Час – це дзига, - розваги й читання онука вовік!
Час – скарбничка, - монеток потерта вже мідь!

Час – завжди круговерть, щоб ламати і не шкодувать!
Час – це гвалт, - сміхота усякчас і ридання не раз!

Час - нахабний обманщик, факір-чудодій!
Час - гробниці півсонної знак на борту відтоді!

Час – це розчерк пера, мов заблуканий птах!
Час – це біс! Мандри вічні! Шарманка виття і каяття! 

Час – зів'ялий листок! Він спурхне по вітрам
із німими людьми, бо зливаєшся сам.

Час – древні вина у амфорах й в Стіксу – вода!
Й  життєдайна у глеку сільському теж плеще роса.

Час – війни, танців, гри і життя пустота!
Час – це посмішка вдачі й гримаси біда!

Час – це розуму хитрість й німе чорно-біле кіно!
Час – це Бог й сатанинське життя-казино!

Час – це страта, бо він не прощає нікого й ніяк!
Час – це зустрічі для неквапливих розмов під стакан.

Час – учора, сьогодні  і  завтра. Десь там, вдалині.
Час – це іграшка лиш у безжальній дитячій руці!

 P. S. Час спливає. Де брязкіт дзвінків? Відійшли?
Так, на жаль, не відомо! Невже заболить
в царстві квітня хмільного довіку колись?
Так, в країні-веселці, де диво-свобода завжди,
де чекає письмацтво очікувань змін читача!
Час – це серця стаккато і юшка із вен письмака!

– з книги «P.S.»