Яка спекотлива погода,
Аж листя сохне на траві!
Вже навіть річка срібновода
Чекає ноти дощові.
На небо глянеш, від блакиті
Не можеш погляд відвести.
Хмарок немає в колориті,
Лазур – в полоні самоти!
Уся природа знемагає,
Не просвітляє* навіть тінь!
А сонце з неба поглядає,
Ще більше ллє свою щедрінь.
Від цих сюрпризів кліматичних
Відчуло літо вже мігрень…
А я у мріях поетичних
Лечу в осінній свіжий день…
*Просвітляти – проймати радістю, давати насолоду.
Спека
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125081406081
Свидетельство о публикации №125081406081
Рецензии