Старенька хата сіла до землі.
Колись життя було і сміх, були і сльози.
Півні співали вранці на зорі,
А мама вже з відром води йде по дорозі.
Бабуся вже сапає буряки,
Дідусь косУ мантачить біля возу.
А ми -малі- спимо ще на печі...
Живем у казці, ще не знаєм прозу.
Ще яблука солодкі, як меди,
Ромашки величезні, аж по пояс.
Немає ще ніякої біди
І вперше бачиш отой лячний поїзд.
А потім підеш у свій перший клас,
І дуже швидко потім у десятий.
І випускний,і білий танець вальс...
Незчувсь коли,.. а ти уже жонатий.
І вікна вже не ті, і поїзди.
Село далеко. І батьки старенькі...
Та в пам'яті моїй лишились назавжди
Ті руки мамині -ще молоді, гладенькі.
*********************
14.08.25.
Старенька хата сiла до землi... експромт
© Copyright: Лариса Геращенко, 2025
Свидетельство о публикации №125081405435
Свидетельство о публикации №125081405435
Рецензии
Какой душевный, трепетный стих! Это воспоминание льётся из сердца!
С уважением,
Столяров Андрей 26.09.2025 14:12 • Заявить о нарушении
С уважением,
Столяров Андрей 26.09.2025 14:12 • Заявить о нарушении
Я бачу кожного дня не тільки "хатинки" а й багатоповерхівки.
Лариса Геращенко 05.10.2025 12:54 Заявить о нарушении
Лариса Геращенко 05.10.2025 12:54 Заявить о нарушении
Вам яка різниця? З України, з самого теперішнього пекла
Лариса Геращенко 05.10.2025 13:10 Заявить о нарушении
Лариса Геращенко 05.10.2025 13:10 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.