Старенька хата сіла до землі.
Колись життя було і сміх, були і сльози.
Півні співали вранці на зорі,
А мама вже з відром води йде по дорозі.
Бабуся вже сапає буряки,
Дідусь косУ мантачить біля возу.
А ми -малі- спимо ще на печі...
Живем у казці, ще не знаєм прозу.
Ще яблука солодкі, як меди,
Ромашки величезні, аж по пояс.
Немає ще ніякої біди
І вперше бачиш отой лячний поїзд.
А потім підеш у свій перший клас,
І дуже швидко потім у десятий.
І випускний,і білий танець вальс...
Незчувсь коли,.. а ти уже жонатий.
І вікна вже не ті, і поїзди.
Село далеко. І батьки старенькі...
Та в пам'яті моїй лишились назавжди
Ті руки мамині -ще молоді, гладенькі.
*********************
14.08.25.
Старенька хата сiла до землi... експромт
© Copyright: Лариса Геращенко, 2025
Свидетельство о публикации №125081405435
Свидетельство о публикации №125081405435
Рецензии
Лариса, спасибо! Так душевно, трогательно.... До слез... С теплом и уважением, Лариса
Лариса Ефимова 2 02.12.2025 22:27 • Заявить о нарушении
Лариса Ефимова 2 02.12.2025 22:27 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.