з нових віршів:
Позабувши про цілі і змісти
і земної позбувшись ваги,
привид брів розруйнованим містом
і вціліле лічив навкруги.
Чийсь контужений янгол причовгав
і спустошений двір огляда:
взагалі не вціліло нічого,
тільки пил і розвалин гряда.
Чорно-біла замурзана панда
ткнулась носом у сіру золу:
гострі скалки скляної веранди,
люлька, що колихала малу…
З висоти, як підкошена, пада
ніч бездомна глибока, як льох,
янгол, привид і плюшева панда
розливають горілку на трьох.
Не стрічається з чаркою чарка,
вітер дим розтріпав, як схотів,
закотилася зірка у шпарку
між чиїхось загиблих світів.
Угорі безневинна заблуда
тиші білу кульбабку трима:
— Небо, небо, я більше не буду.
Земле, земле, мене вже нема…
кульбабка
© Copyright: Ирина Юрчук, 2025
Свидетельство о публикации №125081204934
Свидетельство о публикации №125081204934
Рецензии