ПРИМАРА
Стривай і озирнися: де той шлях?
І сніг вже мерз, і літо вже горіло…
Блаженні – хто давно на скрижалях,
Щасливіші – що будуть ще наживо.
Світ – змаг примари – дихає мінливо
Туман у вічному, що мить уже протяг.
Сьогодні завше пророкує завтра хтиво
І міць вдає те тіло, де ледь дух застряг.
В труну забито до різдва ще цвях,
Теплом вагітне – в цноті вже зотліло.
Природа яви сущого є чудо у смертях
І безкінечність – диво, що вродило.
В прийдешнє зазирнути: є там жниво?
У будучність сягнути навздогін – ніяк,
Не стертися б об долю всім важливо,
Лишитись в майбутті ж вартий не всяк.
Павло Гай-Нижник
12 серпня 2025 р.
Примара
© Copyright: Павло Гай-Нижник, 2025
Свидетельство о публикации №125081204913
Свидетельство о публикации №125081204913
Рецензии