найкращих ховає інша тиша
в осерді тремтливого скла
на дні очей чекає глибша
озерна велика мла
сестра, порадь нам очима іскри
руками святощі покажи
очима бачити щоб і плисти
ти душам вузлики розв;яжи
згадай про вітру великі хвилі
як схованих у собі страждань
і виплав душу мені в горнилі
з доріг, з пристанків і сподівань
дозволь схилитися на плече
і сльозно вилити усі біди
нехай зривається і пече
я буду сповненою радіти
бо на цім світі такі, як ти
хоч мною, та й усе ж не забуті
мені б ще йти, не одною йти
до істини, до своєї суті
я лиш недавно її спізнала
почуй мене, дай мені взуття
і бачення саме що чекала
щоб крок зробити в своє буття
у свої води, у свої згини
на дно очей дозволяю тут
серед вітрів і щемкої глини
зробити крок, вибратись із пут
з пут і світу, і обіцянок
й прожитих в смерті звичайних літ
чекає нас новий зрячий ранок
і вільний дикий п;янкий політ
Claire
© Copyright: Тина Палюстрис, 2025
Свидетельство о публикации №125081105410
Свидетельство о публикации №125081105410
Рецензии