Утома мае присмак глухоти. Дощове
до бід чужих і до чужої втоми.
Не хочеться виходити із дому,
і крок від дому сил нема пройти.
Ні ззовні, ні зсередини нема
ні поруху, ні натяку на порух,
і дощ, який створив калюжу з двору,
на це створіння право й сили мав.
Є присмак глухоти, та чую я
падіння долу кожної краплини,
падіння в вічність кожної хвилини...
Цей слух — то мить всепрощення моя...
Свидетельство о публикации №125081007323