Закляття
Якщо дівко раптом стала
Не мила для молодика,
Якщо так його дістала,
Що він втік із-під вінця,
І від дурості вона
Втрачати розум почала,
Треба цей віршик
Повторювати їй частіше:
«Та ти не згадуєш про мене, про мене,
Та з ким мені ти зрадив, певно, напевно,
Та!
На кого, на кого мене обміняв ти,
Що тобі її ім'я,
Либонь, ні ніг, ні вим'я,
А я тебе, холера, не кохаю, не люблю,
А я тебе, холопа, втоплю, потоплю,
А я тебе, циклопа, присплю, засліплю,
На частини покремсаю і зажену по рублю!
Ах, падлюка, ти, падлюка,
Ненавиджу, не пробачу!
Бачиш, в мене є базука,
І каміння є на вдачу!
Піф-паф, прям у лоб!
Ну-но гепай, йолоп-ідіот!
І не такі ще піхарі
Через мене від’їхали!
Сім-п'ять, вашумати,
Хрін-но вам мене впіймати!
І не такі ще шмарклі
Через мене забрякли!»
Якщо це вірша обридло
І дівці мало допомогло,
Треба любому у повидло
Насипати бите скло.
Украинский перевод стихотворения Анны Русс Наговор
© Copyright: Дмитрий Чернушный, 2025
Свидетельство о публикации №125081000533
Свидетельство о публикации №125081000533
Рецензии