Життю; свому; ска;лю зуби —
нехай не минає всує,
невдачі верга;ю в грубу.
Не ради тепла капту;ю,
збираю чужі боржни;ці,
розписки людей докупи,
плачу; по них всі дрібниці
і крейдою пу;дрю струпи.
Від щастя такого зблі;дши,
себе називаю блазнем.
Можливо, буває ліпше,
втім, точно не так виразно.
Збагнути ніяк не можу,
чому так лютують фро;нди.
В завзятті своїм до дро;жу —
я дзеркало Анаконди.
про дзеркало
© Copyright: Цветков Александр, 2025
Свидетельство о публикации №125081000313
Свидетельство о публикации №125081000313
Рецензии