Життю свому скалю зуби -
нехай не минає всує,
невдачі вергаю в грубу
не ради тепла, каптую.
Збираю чужі боржниці,
розписки людей докупи,
плачу по ним всі дрібниці
і крейдою пудрю струпи.
Від щастя такого зблідши
себе називаю блазнем.
Можливо буває ліпше,
втім точно не так виразно.
Збагнути ніяк не можу
чому так лютують фронди
в завзятті своїм до дрожу.
Я дзеркало Анаконди.
про дзеркало
© Copyright: Цветков Александр, 2025
Свидетельство о публикации №125081000313
Свидетельство о публикации №125081000313
Рецензии