Летять роки мов чайки над водою
їх крил широких бачу я розмах,
жахаючи нас смертю й самотою
над хвилями лишають темний шлях.
Ми не встигаєм успіхам радіти,
так швидко пролітає часу плин,
змужніли вже онуки наші й діти
літа ж летять мов журавлиний клин.
Вони летять і їх не зупинити
торкаючись краси своїм пером,
лишаючи життя всі оксамити
зникають попрощавшись над селом.
Вони летять і їх не наздогнати,
де мальовничий квітне райський сад,
туди,де всіх чекають мами з татом,
звідкіль ніхто не вернеться назад.
Летять роки мов чайки в синім небі,
чи,як летять у вирій журавлі
лиш залишають спомин після себе
і слід життя на грішній цій землі.
серпень 2025
О.Чубенко-Чубенко.
Свидетельство о публикации №125080903888