І золото із часом іржавіє,
корозія душі існує теж…
А ким були б сьогоднішні повії,
якби не перетнули звичних меж?
Білизна нижня стала нині фраком,
вечірня сукня – лише диму шлейф,
бо нею впору упіймати рака
і раком відкривати в банку сейф…
Чия вина у цьому думовії,
чому здуває вітер перемін,
безжально засипає наші мрії?
Гуде надривно полиновий дзвін…
21.07.2025
Дзвiн
© Copyright: Олександр Мачула, 2025
Свидетельство о публикации №125080702758
Свидетельство о публикации №125080702758
Рецензии
