Нас час міняє невпізнанно,
уже і зовні ми не ті…
Мартіні, хересу, чинзано
все менше в нашому житті.
Все менше тих, кого ми знали,
і більше, що не хочем знать.
Уже не тягне до загалу,
гучна уже не вабить рать…
А скільки буде ще конфузів,
що нам несуть прийдешні дні?
Нас поглинає світ ілюзій,
мари, омани, маячні.
Старих нові не кращі гами,
але немає вороття.
Сміття; навколо, під ногами.
Сміття;… Багато як сміття;!.
Коли з душі зриваєш пластир,
зрадливо так рука дрижить.
Життя на потім – не відкласти,
а час біжить і треба жить!
20.07.2025
Життя не вiдкласти
© Copyright: Олександр Мачула, 2025
Свидетельство о публикации №125080607592
Свидетельство о публикации №125080607592
Рецензии