Навчає чекатися тиша,
безвітря зміняє борвій,
усипле і так заколише
з пустошенням навперебій,
що зніметься сон, як рукою ,
і замість спокусливих мрій
зажура - луна непокою -
заповнить безсоння сувій.
Уляжуться пасії хвилі
на невелемовний пісок
і марення, знову ожилі,
повернуться до подушок,
і так поневолі усмішка
чарівна твоя промайне,
що самого злого опришка
розчулить і щастям пахне.
про сон та непокой
© Copyright: Цветков Александр, 2025
Свидетельство о публикации №125080605644
Свидетельство о публикации №125080605644
Рецензии