Звенящая бессонница. Перевод М. Стулькивской

Благодарю Мирославу Стулькивскую за дивный подарок к моему дню рождения 26.07.2025


Біля намету завмерла я в сяйві чудес...
Як перехоплює подих  від розсипу свіч!
Переливаючись перлами  в хвилях небес,
Як же зірково мені відкривалася ніч!

Я зачаровано в небо дивилась вночі...
Під зорепадом  із Вічністю ми віч-на-віч...
Хоч не було для безсоння ніяких причин,
Не відпускала дзвінка, мов мелодія ніч!

Як же давно я не бачила в небі зірок!
В небо ночами дивилася лиш в метушні…
Шлях наді мною Чумацький - до Вічності крок...
З ним дуже близько, здається, до Мрії мені…


Оригинал:

Я замерла у палатки. От россыпи звёзд
Дух захватило. Сияли они в тишине;
Перлами переливаясь, купались в волне.
Я и забыла, что это бывает всерьёз!

Я зачарованно в небо смотрела. В ночи
Их упивалась свечением. Не было сна!
Хоть для бессонницы не наблюдалось причин,
Не отпускала – звенящая, словно струна!

Как же давно-предавно я не видела звёзд!
Некогда в небо ночное смотреть в суете…
А надо мною навис Млечный Путь, словно мост,
Соединяющий с Вечностью, близкой к Мечте…

26 июля 2016. День моего рождения. Р. Чусовая.
Илл.: