Уляжуться пасії хвилі
на невелемовний пісок
і марення, знову ожилі,
повернуться до подушок,
і так поневолі усмішка
чарівна твоя промайне,
що самого злого опришка
розчулить і щастям пахне.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.