898. Сцена 9 фрагмент 2. Iсторiя

Пьеса по мотивам рассказа и визуальной новеллы "Зайчик"

Сцена 9 (фрагмент 2). Історія

Антон с Катей и участковый в милицейском участке

УЧАСТКОВЫЙ: Антон Петрак, о, що за люди! Із Вами пані? Ну, заходь.
І присідай. Ти чаю будеш? Чого сюди прийшли удвох?
АНТОН: Вітаю, пане лейтенанте! Ми дивом з чортової хати
Живі вернулись. Злий Гараж ледь Катерину не пожрав.

УЧАСТКОВЫЙ: Он воно що! То слухай, синку, не ліз би в діло не своє.
То не гараж, що всіх краде, а лісника була хатинка.
АНТОН: Але ж ми бачили її – стояв посеред чорних пнів!

КАТЯ: Це правда, та не пам'ятаю; бо непритомна я була
УЧАСТКОВЫЙ: Ну і придумали, вітаю – уява кружева плела!
У чорнім-чорнім підворітті, де все життя висить на нитці,
На чорній вулиці гараж, а в ньому – чорний екіпаж,

Як хапане тебе зо комір! Ну добре, ти не бійсь, мужик.
Сто років байку чую вже. Таке придумав, аж тривожно! – Участковый задумался...
Гаразд, ви перейшли межу, тож вам я мабуть розкажу.

Глухар це все. Я точно знаю. Знайшли дитячі ми сліди,
Вели до лісу, – й... обірвались. Тож не уникли ми біди.
Тоді весь ліс ми прочесали. Собаки вили – нен шукали,
Зірвались з повідка – і геть, недобрий знак – на люту смерть.

А у селі ж-бо це не вперше. Ще тридцять років аж назад
Лиш двох спасли. Тому я рад, один із них – задав їм перцю.
АНТОН: Так тим дитятком були Ви?
УЧАСТКОВЫЙ: Я вдосталь вам наговорив.

серпень 2025

Русская версия:
http://stihi.ru/2025/04/09/4338