Зиму ми перетерпіли.
Геть від нас заціпеніння!
Вже пробуджуються сили,
То вже й час будить сумління.
Без жалю буття ледаче
Залишаємо. Тим паче,
Що у променях відразу
Виграють моторні м’язи.
Почуття, немов росточки,
Вже покинули куточки,
З-під лушпиночки-сорочки
Звільнюють цікаві очки.
І сполахують по черзі
Подив, радість, милування –
Тут весна малює вензель
Неймовірного кохання.
Весняне пробудження
© Copyright: Николай Ничипорук, 2025
Свидетельство о публикации №125080506416
Свидетельство о публикации №125080506416
Рецензии