892. Сцена 7 фрагмент 4. Катерина

Пьеса по мотивам рассказа и визуальной новеллы Зайчик

Сцена 7 (фрагмент 4). Катерина

Черный гараж

КАТЯ: Ти врятував! Ти мій герой! Прекрасний принц...
АНТОН: Захлопни пельку. Все, припини. Я тут, з тобою.
Ти на мультяшну карамельку.
Так схожа. Не забудь, – ми в хащах.
Тобі без куртки буде краще
Там не з'являтись на снігу,
Підхопиш бо якусь фігню.

Надевает на нее свою куртку

АНТОН: Тобі нормально?
КАТЯ: Так, тепліше.
АНТОН: Гайда до фельдшера, пішли?
КАТЯ: Не треба, Тосю, припини!
АНТОН: Ну тоді завтра, щоб раніше. Ти бачила, хто крав дітей?
КАТЯ: Лиш тінь. Та хто ж тепер знайде?

По пути домой они встречают отца. Гараж исчезает

ПАПА: Ну, ось знайшовся! Як же пізно нарешті я тебе зустрів!
Я цілу ніч букав по лісу. Вже ніч, ти що, ну геть здурів?
Ну як, скажи, це розуміти? Чому з тобою Катя? Діти...
Ти язика вже проковтнув? Ну слава Богу, повернув!
Йдемо же звідси якнайшвидше. Пізнає мати – геть приб'є
Ну, заєць, куди тебе несе! Я вдома дам перепочити!
АНТОН: Я Катерину врятував.
ПАПА: Щоб язика не розпускав.

серпень 2025

Русская версия
http://stihi.ru/2025/04/06/3600