Де те щастя заблукало?
Гинуть люди тут і там…
Так добра у світі мало,
Наче світ із чорних плям.
Подих смерті не вщухає,
За бідою йде біда…
І кохання вже не знає,
Чи залишиться життя.
У людей виносять розум,
Нищать проблиски думок.
Тільки й чуєш, що погрози,
Де не сунься – там «жучок».
Все, що нині – все лякає,
І борги, і цін стрибки,
І будівлі, що палають,
І безногі парубки…
І течуть людські потоки
В ті краї, на чужині,
Де від щастя є шматочки
Наяву, не уві сні.
Плине час… всихають сльози,
Тільки тінь після війни.
Там, де сплять герої з бронзи,
Похилились прапори…
Щастя крила розправляє
І кружляє над Дніпром…
Там любов мене чекає,
І один для всіх Закон.
Київ
Де те щастя заблукало?
© Copyright: Наталия Рудченко, 2025
Свидетельство о публикации №125080405651
Свидетельство о публикации №125080405651
Рецензии