Втома як енергiя

Ми втомлені? Так. Ця війна вже реально дістала.
І тих, хто на фронті, і тих, хто працює в тилу.
Землі цим кремлівським недоїдкам стало замало,
чорти би забрали до пекла оцю мозолу…

Ми гинемо… Що ж… темний час полюбляє ці жертви.
Нам хочеться миру, а ті, що кричали «брати»,
одвічно не можуть городом сусідським нажертись,
за кожним парканом вбачаючи руцькі світи.

Надії - на подих. Серця підгодовує віра
у те, що нам вистачить… вистачить… вистачить сил
звільнитися з лап ненаситного, хижого звіра,
бодай б він вдавився краплиною злої роси…

Немає, чим крити? Та, да… Вже так вийшло - немає.
І Захід тупцює на місці, як той танцюрист,
що ходить по сцені, де нас щохвилини вбивають,
бо ми не бажаємо бути кацапами фист.

І хай нас здають тій болотній орді на поталу,
ми будем стояти стіною плече у плече.
Бо ж, втомлені? Так. Ця війна вже реально дістала.
Та воля вартує недоспаних нами ночей…