Я хтів би, як вийде, вернутись туди,
де час зневажало дитинство,
де диким полином гірчили меди,
і це було більше безчинства,
де зорі сіяли в свічаді ріки
то срібними, то золотими,
а, може купави були ті зірки
і плавали туми над ними.
Я хтів би навчитись співати пісні-
посвяти, як жайвір світанку,
такі благовісні і ледві сумні,
немов прощавання на ґанку.
Я хтів би вернути коштовний рушник
до покуті рідної хати
туди, де Пречистої лагідний лик,
на тебе дивився, як мати.
Я хтів би припасти на груди твої
і так безутомно заснути,
як в зимку під льодом не сплять ручаї,
готові на бій без покути.
За все, що хотів би, і ще за життя,
за мрії, пов;язані жмутом,
мені наказав непохитний суддя
загинути тут, під Бахмутом
я хтiв би
© Copyright: Цветков Александр, 2025
Свидетельство о публикации №125080305687
Свидетельство о публикации №125080305687
Рецензии