Шкiльнi вiршi-3

***
Маленька краплина біжить у потік,
Він всіх приведе у синь ніжності моря.
Хто вирвався й потім тихесенько втік,
Той в небі - ті хмарки легкі чи суворі.

Маленькій краплинці у море хотілось,
Щосили несе її мати-вода.
І їй хоч вже тяжко...О ні, не стомилась!
Я дужа, я вмить допливу, молода!

На березі люди беруть краплі в труби,
Щоб змити святими весь бруд з своїх тіл.
Краплина втікає, не дамся я згубі,
Боюсь я цих звірів, пливу, що є сил!

На березі віти свої простягають
Ті верби, що змучені сонцем палким.
О, сестроньки, вибачте, я поспішаю,
Потрібні поживніші краплі таким.

На березі ручки дівчатко омило,
До личка несе чисті краплі роси.
О ні, моя дівчинко, квіточко мила!
Бо ті, хто спішать, недостойні краси.

На березі пащу розкрила тварина:
Чорнюща, страшна, воду з пристрастю п'є.
О ні, тільки та, хто нечесна краплина,
Безжурно втрапляє у горло твоє.

Ось берег скінчився, де край я не втямлю,
За крок - ціле море, омріяний рай!
Та сонце вподобало радісну краплю,
Забрало з собою... О, мріє, прощай!

І дощ випав сильний, життям мов жагучий,
Краплина з початку почала свій шлях.
Вона вся окрилена, чиста, пахуча!
Так, знову пливе і співає в серцях.

Так, знову. Далеко ще їй до мети.
Прекрасне життя, коли ти кудись йдеш.
Не хочу я швидко і просто дійти,
В польоті щаслива і вільна безмеж.