Мрії всі ломає доля,
Знову небо не в зірках.
Скільки ж ти коштуєш, воля?
Як же точить серце жах.
В полі квітів візерунки,
Начебто нема війни.
Ніжні сонця поцілунки
І в окопах мирні сни.
Не до радощів з любов'ю,
Не до танців і пісень -
Дістається тяжко воля,
В вибухах чорніє день.
Шкода діток, що без тата
Виростають на війні,
Шкода матерів солдатів,
Що рахують в горі дні.
Припинили б вже вбивати,
Скільки ж можна руйнувать!
Чи ж не краще шанувати,
Процвітати, будувати,
По-сусідськи довіряти,
Мирно спати і кохати,
Квіти у полях збирати,
Стрічки в коси заплітать?
Спілкування не в фаворі
І тривоги знов гудять.
Знов руйнує мрії доля,
Неспокійно діти сплять.
Липень 2025 року. Війна.
Небо без звёзд
© Copyright: Светланка Шишкина, 2025
Свидетельство о публикации №125080205128
Свидетельство о публикации №125080205128
Рецензии
Светочка, с белой завистью читаю твои замечательные стихи на мове. А мне и на русском не пишется...
Видно, потому что тревоги гудят...
Людмила Королева 4 02.08.2025 21:25 • Заявить о нарушении
Видно, потому что тревоги гудят...
Людмила Королева 4 02.08.2025 21:25 • Заявить о нарушении
Людочка, я, как всегда, Вам рада.
А насчёт "не пишется", то кому как не Вам знать, как редко я стала вообще сюда заходить.
Спасибо Вам.
Светланка Шишкина 03.08.2025 02:58 Заявить о нарушении
А насчёт "не пишется", то кому как не Вам знать, как редко я стала вообще сюда заходить.
Спасибо Вам.
Светланка Шишкина 03.08.2025 02:58 Заявить о нарушении