Довго спали вiтри... - Василь Симоненко

(перевод с укр.)
-------------------------------------
Долго спали ветра по долинам покоясь,
долго тишь удрученная степью ползла,
изнывали деревья немые от зноя,
задыхалась от пыли вечерняя мгла.

И на травах лугов ни единой росинки,
как румянцем заря небеса залила.
И казалось, что жизнь, задохнулась в запинке,
заблудилась в бескрайности нив, замерла.

И казалось, что нет ни начала, ни края
этой жизни немой и живой немоте…
Тяжелее всего тишина нас карает,
когда рядом по жизни ползет в наготе
------------------------------------
08.2025


/Василь Симоненко/

Довго спали вітри у ярах на припоні,
Довго тиша гнітюча полями повзла,
І стояли дерева німі на осонні,
Знемагала в пилюці вечірня імла.

І на трави не бризнули роси, мов перли,
Як рум’янець густий раннє небо залив.
І здавалось – життя задрімало, завмерло,
Заблукало в безмежжі неміряних нив.

І здавалось – нема ні початку, ні краю
Цій нудоті німій і нудній німоті…
Найстрашніше, мабуть, тільки тиша карає,
Коли поруч з тобою повзе по житті.
---------------------------------------
1962