Я Ніч твоя, яку при світлі не побачиш,
Та бажана, коли стомилось твоє тіло,
Коли душа у стан Гармонії тАк лине...
А ти до мене йдеш, бо знаєш, що пробачу.
I Нiч приймає денний біль твій в свою душу,
Від Сонця стомлене, твоє лікує тіло...
Вона ніжна з тобой... До ранку – ти одужаєш.
I лише Сонце здатне єдність ту порушити.
Знов прийде день... i ти не владний над Собою:
Руйнує Сонце все, відновлене вночі...
I ранить душу, знов оголену тобою,
Яка палає... та від болю аж кричить!
Я Нiч твоя, яку при світлі не побачиш,
Та бажана, коли твоя болить душа...
I знаєш ти, що знову Я тобі пробачу,
Хвилей Кохання мур обрАз твоїх круша.
(31.07.2025р.)
Я Нiч твоя
© Copyright: Сотова Елена, 2025
Свидетельство о публикации №125080100486
Свидетельство о публикации №125080100486
Рецензии