Не нехтуй митями — в них сива висота,
в них синя ніч та ранки з перламутру,
в них обріїв омріяна Мета,
лісів зелених — дивовижне хутро.
Там, де ти є, — і є той самоцвіт,
самотній натовп різнобарвних думок...
Зоряний шлях, що в хмарах мерехтить, —
і світла сонця в очі поцілунок.
Не нехтуй митями — і тебе не вкрадуть
в житті бурхливому безглуздості примари.
У миті віднайдеш безмірну суть,
у суті — полум’яну розу жару.
Зігрієшся в зупинці у тiнi,
на березі, де Фавн збирає квiти,
Де змiйки митi сяють на волнi—
бурштиновим намистом Афродіти.
Не нехтуй митями
© Copyright: Эдуард Быстрицкий, 2025
Свидетельство о публикации №125080104831
Свидетельство о публикации №125080104831
Рецензии