Дивлюсь я з тугою на небо блакитне
Яке ти яскраве, яке ти привітне.
А серденько тисне і кров’ю облито і думкою лину я в ріднеє місто.
Там в небо так само вдивляються люди
З єдиним питанням
Що тепер з нами буде?
Без краплі водиці змочити вуста,
А На них пересохлих молитва проста:
Отець всемогутній, врятуй свої діти,
дай нам у спокої віку дожити
Побачити рідних своїх і сусідів
Онуків попестити ,з ними радіти.
Та сонце не квапиться щось усміхатись,
а небо погибель смертельну тримає.
Та тільки б калікою не зостатись,
поки існування нікчемне триває.
Свидетельство о публикации №125073007793