Її подих — як дотик фіалки весняний,
Як вітер, що листя гойдає в саду.
Анна — мов тиша у ранок туманний,
Де тане у серці останній лід сну.
Сміх — мов вода у блакитному плесі,
Що грає промінням в прозорій журбі.
В очах її — небо в зеленому лісі,
І трішки весни, що живе в глибині.
Вона — мов дощ на задумливих маках,
Що ніжно спадає в безмовнім теплі.
Її поцілунок — мов сонце в світанках,
Що грає світлом у росистій траві.
29.07.2025
___________
Анна
© Copyright: Анна Христова 1, 2025
Свидетельство о публикации №125073006907
Свидетельство о публикации №125073006907
Рецензии