Я змінюю часопростір,
Тримаю рівніше риму.
У серці не маю злості.
Рятую в собі людину.
А люди, як люди - кожен
Для себе бажає змоги.
Ніщо нам не допоможе,
Свого розіп'яли Бога.
А люди, як люди... Зграя
Не терпить слабкого нерва.
Вдень молить, вночі - карає,
Та завжди шукає жертву.
Ця сповідь моя, як спроба.
Роблю все, на що я здатна.
Але часу зовсім обмаль,
Щоб зникли інстинкти стадні.
Не вірю, що люди - звірі,
Що не відшукати ВИХІД.
Відплатиться нам по вірі,
І стане без нас тут тихо.
І стане без нас тут чисто,
Бо ми нерадиві діти.
Й лише солов'їним свистом
Весну заримує вітер.
Нам дали ключі від дому,
А ми на війні пів віку.
То хто ж ми, мій Боже, хто ми
Ким були ми споконвіку?
Хоч бачу цю імовірність
Невидимим третім оком,
Природа суспільства спірна -
Та спалить юрба пророка.
Лена Жажкова
30.07.2025.
Переклад.
Хто ми
© Copyright: Елена Жажкова, 2025
Свидетельство о публикации №125073003265
Свидетельство о публикации №125073003265
Рецензии