Втома, стрес, вечори, світ багряний на ганку,
Безкінечність думок про мінливість буття,
Після ночі "тривог" - знов чекання світанку,
З Телеграму новини - як нерви життя.
Вже забуто, чи можно по-іншому жити.
І, здається, весь час ця проклята війна,
А на клумбі троянди дощами так вмиті
І кохана, як квітка - у рамі вікна.
Тобто, все не загублено разом, навІки?
Тобто, щє не осмислені сенси життя?
З неба ллються дощу краплі-струмені-ріки
І впадають в потік на ім'я Майбуття...
Усталость...
© Copyright: Георгий Олегович Хват, 2025
Свидетельство о публикации №125073002851
Свидетельство о публикации №125073002851
Рецензии