Справжню красу люблю спостерігати.
Вона така різна, як і рідна мати.
Як бушує буря - плаче разом з нею,
Як сонечко сія - радіє з Землею.
Як все затруситься і земля гудить,
То й справжня краса сумує в ту мить.
Як місяць тихенько над світом пливе,
Вона в його сяйві лагідно живе.
Справжню красу люблю спостерігати.
Вона така різна, як і рідна мати.
Коли раптом повені змивають усе,
Тоді справжню красу не видно ніде.
Як в липні зявиться -й гонить білих мух,
То в просторі літає тополиний пух.
Справжню красу люблю спостерігати
Вона така різна, як і рідна мати.
Коли в старому погляді мудра Душа.
Народжує добрі Вірші справжня краса.
Без прикрас, без маски та й задарма.
В цій правді світу ріднішого нема.
Я серцем її відчуваю без слів,
У кожному зітханні з снів.
Справжню красу люблю спостерігати.
Вона така різна, як і рідна мати.
Справжню красу люблю
© Copyright: Мария Майор-Килиманн, 2025
Свидетельство о публикации №125073002829
Свидетельство о публикации №125073002829
Рецензии