Скоро вже знову серпень,
Літечка майже нема!
Тіло від смутку терпне,
Ніби у серці – зима.
В небі така ж циклічність:
Сонце і знову хмарки,
Глянеш – щодня у Вічність
Линуть яскраві зірки.
Жовті стоги – по полю,
Осінь чатує уже…
Ранки мигтять росою,
Серце шепоче: “Невже?”
Серпень сипле дощами,
Пахне сріблястий полин,
Часто лунають гами
Грому з навислих хмарин.
Серпень, у мріях – літо,
Марить про озеро сон,
Бачить смачне мохіто,
Прихисток затишних крон…
Скоро знову серпень
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125072907421
Свидетельство о публикации №125072907421
Рецензии