Я розминувся з часом назавжди,
як вічний жид і викрести жиди,
і доторкнувся оком до межі
і став сліпим на це неліве око.
Напівзіркий блукаю навдалу,
себе здаю у винаєм житлу,
глашатую і місту і селу,
яка із двох зоря більш одинока.
Я знаю вчора менше ніж майбуть.
Як шмара стелиться мені під ноги путь,
за рибну юшку марячи, мабуть,
підсолену оцим кривавим потом.
Я відчуваю шкірою вряди-годи,
як низько вістки мають до води,
і здібно вірю, що елізія сади
мене не доженуть за поворотом.
меланхолiя
© Copyright: Цветков Александр, 2025
Свидетельство о публикации №125072607125
Свидетельство о публикации №125072607125
Рецензии