Я розминувся з часом назавжди,
як вічний жид і ви;крести-жиди,
і доторкнувся оком до межі,
і став сліпим на це неліве око.
Напівзіркий блукаю навдалу;,
себе здаю у вина;єм житлу,
глаша;тую і місту, і селу,
яка із двох зоря більш одинока.
Я знаю вчора менше, ніж майбу;ть.
Як шма;ра стелиться мені під ноги путь,
за рибну юшку марячи, мабуть,
підсолену оцим кривавим потом.
Я відчуваю шкірою вряди-годи,
як низько вістки ма;ють до води,
і здібно вірю, що Елі;зію сади
мене не доженуть за поворотом.
меланхолiя
© Copyright: Цветков Александр, 2025
Свидетельство о публикации №125072607125
Свидетельство о публикации №125072607125
Рецензии