Лина Костенко Клонюсь я в пропасти бездонные...
Клонюсь я в пропасти бездонные,
кричу в безвестии веков:
– А как же мы, разъединённые
в Созвездье Гончих Пауков?
Как ты один средь Мироздания?
И мне как быть, с тобой простясь?!
Узнай меня во льдах незнания
и вспомяни, как я звалась!
Оригинал
***
Я нахиляюсь над безоднею,
кричу у безвісті віків:
– А як же ми один без одного
в Сузір'ї Гончих Павуків?
І як же ти один у Всесвіті?
І як же тут без тебе я?!
Впізнай мене в холодній безвісті,
згадай моє земне ім'я!
Свидетельство о публикации №125072604523