На все свiй час

Є час для мирних днів і час для смут.
Садити пагін і ламати дрова.
Йти маршем із Артемівська в Бахмут.
До Лемберга емігрувати з Львова.

Час Павла, себто віри в сліпоті.
І час Фоми, щоб все обмацав сумнів.
Час нищити підвалини тверді.
І втілювати наміри безумні.

Свій час горілці і святій воді.
Свій час, щоб бути п’яним і тверезим.
І надихати авторів житій -
І шокувати найжовтішу пресу.

Є час, щоб спілкуватися на «Ви».
І щоб на «ти» зриватись, мов в безодню.
Задовольнятись тим, до чого звик. 
Чекати вітру змін невідворотніх.

Час сходити із розуму й з небес.
Час для весняних мрій, осінніх сплінів.
Час вити з горя, як побитий пес.
Заходитись у трелі солов’їній.

В житті є час як для орлиних крил,
Так і для шкури цапа-відбувайла.
Час для колисок – час і для могил.
Час для жорстких канонів - і фристайлу.

Від інших спочивати в трин-траві.
Ховатись від самого себе в жито.
Час існувати тим, що в голові.
І Тим, що в серці, повноцінно жити.

Є час для гравітації сердець.
Є час, коли не втримає нічого.
Коли найлегший доторк – то синець.
Коли цвяхи – перина, як для йога.

Є час, коли, здається, навкруги
Все сіре, тягарем здається побут.
Є час, коли що хочеш - до снаги.
Благословляє успіх кожну спробу.

Поглянеш на усміхнене лице -
Ніщо погане душу не займає.
А от коханим людям щиро це
Сказати - часто часу в нас немає.