эхо невозможного

***
ліхтарі проспекту
з двома головами:
одна нависає над другою, як самець гадюки над самкою,
а люди знизу проходять крізь
прозорі м'ясорубки часу найдрібніші,
не помічають, як їх дроблять  на зморшки,
на пил і сивину.
худі  зморщені ангели старості
наповнені слабкоумством, як рожевим сяйвом.
це - відчуття вугілля, яке жбурляють у піч ,
а там кубічний джин вогню
брикається сотнями ніг у чавунній колбі.
«безсмертя» -
якщо вимовиш вголос сто разів поспіль,
почуєш
шум далекого прибою.
це вічність б'ється до берега
неіснуючого моря головою,
як рудий веснянкуватий Наполеон у божевільні.
це - відлуння неможливого. бажання золотої пробки
створити щось складне і прекрасне.
живу рибку.
нагородити свідомістю, вмістилищем емоцій,
щоб зрозумів одного разу - ти помреш. зникнеш. але о диво.
сліпе кошеня у відрі з водою не тоне,
воно навчилося дихати під смертю.
ось-ось відкриються його очі.
але як же вибратися з відра
Всесвіту?
усвідомлення триває.
біснується штрихований дощ за вікном.
невже. невже. невже.

***
фонари проспекта
с двумя головами:
одна нависает над второй, как самец гадюки над самкой,
а люди внизу проходят сквозь
прозрачные мясорубки времени мельчайшие,
не замечают, как их крошат на морщины,
на пыль и седение.
тощие скукоженные ангелы старости
наполнены слабоумием, как розовым сиянием.
это - чувство угля, который швыряют в топку,
а там кубический джин огня
брыкается сотнями ног в чугунной колбе.
"бесссссмертие" -
если произнесешь вслух сто раз подряд,
услышишь
шум далекого прибоя.
это вечность бьется о берега
несуществующего моря головой,
как рыжий веснушчатый Наполеон в дурдоме.
это - эхо невозможного. желание золотой пробки
создать нечто сложное и прекрасное.
живую рыбку.
наградить сознанием, вместилищем эмоций,
чтобы понял однажды - ты умрешь. исчезнешь. но о чудо.
слепой котенок в ведре с водой не тонет,
он научился дышать под смертью.
вот-вот откроются его глаза.
но как же выбраться из ведра
Вселенной?
и длится осознание.
беснуется штрихованный дождь за окном.
неужели. неужели. неужели.




* автор  Дмитро Близнюк
* літературний редактор Марічка Сташко

/вірші 2017-2021 років/