Знову смуток

Учора Тимурчик загинув!
Це правнук моєї сестри…
Лиш маму тихенько окликнув
І тут же злетів за хмарки.

Навіки залишиться десять,
А міг би ще жити і жить!
Та тільки ненависть безмежна
Забрала життя його вмить!

Маленьку невинну дитину
Убила диявола злість.
Руйнує він світ без упину!
Коли вже за все відповість?

Сумує скорботна родина!
Від розпачу стогне душа!
А мати, немовби тростина:
Тремтить над труною рука…


Рецензии