Srdce z oceli
Telo muzes darovat kazdy den.
Dusi jen ve vyjimecnych pripadech –
jen parkrat za zivot.
V ten okamzik se otevrou vsechny dvere –
plne nadeje a duvery.
Ale pokazde vedou jen do zahuby
do tmy, kde cih; zklamani a bolest.
A s kazdou dalsi ranou si oblekas nove brneni –
z oceli, chladne s novou tihou.
Brneni cloveka z kovu bez emoci,
bez hlasu, bez slz.
Tvar bez duse.
Jen ostre trny.
Autor: Lidiya Savynets
_______________________________
Стальное сердце:
Тело можешь отдавать каждый день.
Душу — только в исключительных случаях —
всего несколько раз в жизни.
В этот момент открываются все двери —
полные надежды и доверия.
Но каждый раз они ведут лишь в погибель,
в темноту, где таятся разочарование и боль.
И с каждой новой раной ты надеваешь новую броню —
из стали, холодную с новой тяжестью.
Броня человека из металла без эмоций,
без голоса, без слёз.
Лицо без души.
Только острые шипы.
____________________________________
Сталева душа:
Тіло можна віддавати щодня.
Душу — лише у виняткових випадках,
лише кілька разів за життя.
У ту мить відчиняються всі двері —
сповнені надії та довіри.
Але щоразу вони ведуть лише у загибель,
у темряву, де чатує розчарування й біль.
І з кожною новою раною ти вдягаєш нову броню —
сталеву, холодну, з новою вагою.
Броню людини з металу, без емоцій,
без голосу, без сліз.
Обличчя без душі.
Лише гострі терни.
Автор: Лідія Савинець.
Свидетельство о публикации №125072302026