розмова зi святою Iринкою

Iринко, я кладу квіти
Можливо, можна протрактувати це якось
Сказати що це врятовані діти
Описати якоюсь мовою якусь якість
Як то кажуть, я чула,: «Ти...така» (дивні розділові знаки)
Дякую вчителю і подрузі
Ти теж чула? Я знаю, я б сказала про Тебе саме.так
Але це лише приховані лестощі, як забуті сидіння у автобусі
Мені подобається інша, неприхована лестіщ, яку я чула
Що зі мною тепло
Коли ми робили татуювання, я там була
Так, ніби я сонечко (хоч би це не щезло)
Як мене колись називала одна відкрито грішна подруга
А я хіба менш грішна?
Хіба що дружила із голубом
А так – усе не менш смішно
Як у дешевому чтиві для особливо мрійливих
Я посиджу, а ти стоїш
Цього року без сон-трави, але все ж чутливість
Так само проймає як ніж
Кінцевість має різні відчуття, відтінки, різні стани
Іноді це кінець світу, кайрос
Іноді це новий початок від нової рани
Іноді (найгірше) – це просто відчуття що нічого вже не станеться і не прийде - як сплячка
Але життя завжди покаже, що це не так і проб’ється джерело
Що все не так, вже по-інакшому
Ніж було
От я з тобою, бо ти це знаєш
І те, що ти зробила щось знімає
Але дещо оголюючи, вводить зовсім інше
І мені від цього спокійно
Ніби вхопилась за внутрішню правду
Розгортання тиші
Можна вільно
Сказати, що хтось теж знав правду, жив у ній
А я тільки доторкнулась і до мене повернулися сльози щастя
Як колись повернулась таємнича подруга Настя
Яка дурна рима, але вона прийшла і давайте її привітаємо
Уві сні жінка вітає усе, що приходить
Бо нема нічого зайвого
Навіть іронічне серйозно плавить дурну пиху
Не дарма ріс трунок твій
Проте, усе ж дарма
Давай ми напишемо про етику мироносиць
Але зараз цей вірш як стисла матерія
Мені так легко з тобою
Вибач, я погану присвяту написала, я не поет-ка
Одночасне пробудження і сон
– те, що ти зробила собою, ніким іншим
I can't make it on my own