Липовий цвіт осипається,
Липа роняє* красу,
Липень від суму стискається,
Сіє у травах росу.
Мідним убранням вкривається
Літом зігріта земля,
Липа журливо схиляється
В думах про плинність життя.
Липовий цвіт
Втомлено снить,
Ніби шепоче мені:
“В мареві літ –
Щастя – це мить,
Трепетний полиск свічі…”
Вітер над липами носиться,
Ніби шукає нектар,
Дивиться зверху, як котиться
Стежкою липовий чар.
Голуб, тихенько воркуючи,
Чадам шукає припас…
Цвіт опадає вальсуючи…
Долю вирішує час…
Липовий цвіт
Втомлено снить,
Ніби шепоче мені:
“В мареві літ –
Щастя – це мить,
Трепетний полиск свічі…”
*Роняти – те саме, що ронити: втрачати, губити щось.
Щастя це мить
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125072201630
Свидетельство о публикации №125072201630
Рецензии