Не схиляйся під вітром… Він дме і в добрі, і у злиднях
не тому, що так треба комусь у пустих небесах,
а без всякого сенсу. Людина і вітер - це рідні
по безглуздю брати, що застигли в тканині бисаг
передвічного Б-га, що тягне кудись цюю ношу
в безнадійній надії звернутись у чорну діру,
де Творіння вчергове залізе Творцю на гаргоші
й шепотітиме сумно:
- І все-таки, я не помру…
Призупинений час перетвориться знову у простір.
Оновиться ідея про сутність Едему, і ти
зрозумієш, що все в цьому світі народжене просто
як стежина до Того, хто зводить в майбутнє мости…
Не схиляйся
© Copyright: Александр Ноцкий, 2025
Свидетельство о публикации №125072102121
Свидетельство о публикации №125072102121
Рецензии