про клаптик неба

Презирство носить хтивості медаль,
і видається так собі дорожче.
Зніму з очей гидливості вуаль
і кину в Черемош — хай прополоще.
Як не прасуй скупу одежу скнар —
вона лосниться і блищить на сонці.
І чорна за;висть злидаря — не дар,
а неподобство пустоти в мошонці.
Як ти прийшов в цей світ, так і минеш,
паплюжачи сумління, па;м'ять, гідність,
і замість сліду ти залишиш треш,
і замість спадку — лише біль і шкідність.
Пасує неуцтву такий же рот,
цинічний, скрючений, нахабний.
Давно немає щеплення чеснот,
Вара;вви довго буде шлях повабним.
Хто платить милостиню — цар,
хабарник, дурилюд, плугар, неклеба?
Бажає вбити темрява ліхтар,
що згасне сам за синій клаптик неба.


Рецензии