Гірке натхнення...
То про що писати?
Як відчай причаївся серед хати?
Як ночі сліз напилися до ранку,
З моїх очей зболілих до світанку?
Та ні, не варто. Можу засмутити
Твій спокій...
Краще буду говорити
Про світлий сум, про спогади, про фото.
Про присмак щастя, бо воно ж було то.
Про теплі весни і гарячі літа,
Про зими, що снігами рясно квітли,
Про осені із винами хмельними,
Про те що склалось з легкістю у рими...
Мої вірші - прокляття та розрада,
Думок шалених пишна кавалькада,
І біль, і сміх, а іноді мовчання
Та сторінок пошарпаних гортання.
Гірке натхнення...
Де його подіти?
На щастя поруч друзі є та діти.
Із ними розділю думки, обійми...
А дні летять сполоханими кіньми...
Ні, не лікує час, а вчить смиренню...
Я вдячна, хоч гіркому все ж, натхненню.
20.07.25.
Гiрке натхнення
© Copyright: Наталия Рыбальская, 2025
Свидетельство о публикации №125072003875
Свидетельство о публикации №125072003875
Рецензии