Я вдихаю зливу, видихаю втому,
З віником блукаю по своєму дому.
Вимітаю скельця мрій, що розкололись,
Хоч вони і жалять мене, як ті бджоли.
Їх зміту із пилом, мотлохом і брудом.
Потім мрії нові я складати буду
Із новеньких пазлів - що ж тепер робити?
Якось потихеньку буду далі жити.
Знов навчусь потрошку щиро усміхатись,
Довіряти світу, сонцем зігріватись.
Бачити прекрасне у маленькій краплі,
Відновляти душу порвану на клапті.
Кожен рух із болем, кожен крок - наука,
Без твоїх обіймів то настерпна мука.
Я вдихаю літо, видихаю втому...
Марно, та чекаю, що прийдеш додому...
20.07.25
Я вдихаю зливу
© Copyright: Наталия Рыбальская, 2025
Свидетельство о публикации №125072003155
Свидетельство о публикации №125072003155
Рецензии