Питання змучило мене

Питання змучило мене:
Навіщо Бог зібрав докупи
Волосся це її лляне
І ось такі чуттєві губи?

Хто б міг створити, як не Він,
Настільки незбагненне диво,
Чий сміх – мов благовістний дзвін,
Що провокує грішність хтиву!

Терези лагідність, а ще
Діани стан, Венери груди.
В ній липень з грозовим дощем.
В ній обпіка морозом грудень.

Не вірю, що самі змогли б
Зібратись атоми докупи
В очей таку бездонну глиб
І в легковажність сміху згуби.

В ній наче грань добра і зла.
В ній плавність форм, безодня змісту.
Гостинна затишність села -
Цілком байдужий трафік міста.

Безжальність східних деспотій
І вільна грація Еллади.
Сумирність до лиця святій.
А чар вогнем не подолати.

Відчує ласку – і ручна.
Неволю бачить – дикий спротив.
Чиїм створіння є вона?
Лукавця, бога чи природи?

За все, що скоєно мені
Мовчанням, посмішка віддячить.
У неї пазурі міцні,
Але тендітність в них котяча.

На землю тьма могла б зійти,
Скрутивши небеса сувоєм,
Якби не сила доброти 
У серці згуби рокової.

В ній і розслабленість п’янка,
І виклик на смертельний ризик.
Хіба що Господа рука
В одній зібрала всі ці риси.