Йду
Я іду від старого болю.
Мені душу давно він точить.
Біль під серцем вночі зігріла,
Бо життя йому рятувала.
Я знайшла його взимку в полі,
Коли січень катує ночі.
Й безпритульного прихистила
Від заметів та від завалів.
З ним ділила усе, що мала,
Щоб скоріше ставав здоровим.
Завжди було у серці місце.
Там він спокій знайшов та віру.
Але все йому стало - мало.
Але скаржився на умови,
Що у серці моєму тісно.
Що не має мені довіри.
Захотів усі мої думи
Обплести павутинням влади,
Щоби горе в душі гніздило,
Щоб співалося за наказом.
Тільки мрії мої та струни
Ти дарма намагався рвати.
Усім серцем прощати вчилась,
Коли жили з тобою разом.
Я іду від старого болю.
Мені душу давно він точить,
Бо знецінює та неволить,
Бо думки мої заморочив.
Лена Жажкова
18.07.2025.
Переклад.
© Copyright: Елена Жажкова, 2025
Свидетельство о публикации №125071804720
Свидетельство о публикации №125071804720
Рецензии