Ми рушим у прірву туману,
Де все обважніле й оманне...
Земля плаче, вічна , як сум,
Затовчена в зради та глум.
Волає розгойдане небо...
Благально дивлюсь я на Тебе -
Немає тонких, слізних мрій,
Ледь чутно сумний голос мій...
Мені до вподоби ці лови-
Ці очі й розкрилені брови
В полум'ї, де сплять ніжні сни,
Де кроки відчутні весни,
Де крики розчулених чайок
В любов нас обох споряджають -
Ми вип'єм її повний келих -
І Ти . Ну, і я - Твій метелик.
У прiрву туману
© Copyright: Маргарита Метелецкая, 2025
Свидетельство о публикации №125071804700
Свидетельство о публикации №125071804700
Рецензии
...такое трогательно...щемящее...беззащитное...
Нина Уральская 18.10.2025 12:44 • Заявить о нарушении
Нина Уральская 18.10.2025 12:44 • Заявить о нарушении
Рада співзвучності, моя люба! З Любов'ю - Маргарита
Маргарита Метелецкая 20.10.2025 10:18 Заявить о нарушении
Маргарита Метелецкая 20.10.2025 10:18 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.