Візьми мене з крихкого ранку -
Зеленооку, ніжну бранку,
Сховай у сховах смутних днів,
Щоб Ти в мені уже не скнів.
В хмільних загатах із дощу,
Аби вогненний напад вщух.
В хмарках, де залежі із злив,
Аби цілунок мій зомлів.
І я забуду, як пливли
Тоді коханий в ніч, коли
Перепліталися руками,
Коли дотла в чуттях згорали.
Коли , загублені та тихі,
Ми зазнавали всі утіхи...
І тільки ворони мені
Цідили каркання сумні.
Вiзьми мене
© Copyright: Маргарита Метелецкая, 2025
Свидетельство о публикации №125071804657
Свидетельство о публикации №125071804657
Рецензии