Рисочка сполотнілих, зболених уст...
Плід у холоді раннім майже загус...
Скрізь п'янка довершеність смутку -
Ця весна без плодів, без прибутку...
Та чого іще не занадто мені?
А весь час із собою в борні та борні...
Рідні стіни, діти, онуки, книжка..
А здається всім мріям - кришка?
Де ж то райдуг веселих сонячність, де?
Дощ набридлий іде безнастанно, іде.
Дощова кантата струмком тече -
У моє беззахисне б'є плече...
Не пущу холодної зливи струмки
На мої замріяні ці сторінки.
І не дам мою райдужну пам'ять
Перетворювати на рам'я!
Геть ви, чорнії хмарні тіні
Із моїх веселкових ліній!
Не пущу!
© Copyright: Маргарита Метелецкая, 2025
Свидетельство о публикации №125071804629
Свидетельство о публикации №125071804629
Рецензии